Коли телефонувати 103 або 112: що сказати диспетчеру й коли звертатися до лікаря

Номери 103 і 112 призначені для ситуацій, у яких стан людини загрожує життю або може швидко й незворотно погіршитися. Диспетчер не просто записує адресу: він уточнює симптоми, визначає пріоритет і може дати інструкції до приїзду бригади або порадити інший маршрут допомоги. Чіткі відповіді економлять час, тому базові дані варто підготувати ще до дзвінка.

Коли дзвінок екстрений

МОЗ радить телефонувати при раптовому порушенні дихання, втраті свідомості, ознаках інсульту чи гострого коронарного синдрому, значній кровотечі, тяжкій травмі, отруєнні, судомах, ускладненні вагітності та інших невідкладних станах. Перелік у Правилах виклику не потрібно запам’ятовувати дослівно: якщо є реальна загроза життю або сумнів, телефонуйте й опишіть факти.

Не намагайтеся самостійно встановити діагноз. Скажіть, що бачите: людина не реагує, дихає рідко або важко, не може підняти руку, має перекошене обличчя, сильний біль, кровотечу чи різке погіршення. При підозрі на тепловий удар дійте за окремим алгоритмом із матеріалу про перегрівання та виклик 103.

103 чи 112

103 безпосередньо з’єднує зі службою екстреної медичної допомоги. 112 є єдиним номером системи екстреної допомоги й доречний, коли потрібні кілька служб або ви не впевнені, яку викликати. В обох випадках не кладіть слухавку, доки оператор не скаже, що отримав потрібні дані.

Якщо подія включає пожежу, ДТП, загрозу обвалу, насильство або небезпечні речовини, скажіть про це одразу. Не заходьте в небезпечну зону заради допомоги іншому: диспетчер спрямовує рятувальників, поліцію та медиків відповідно до обставин. За кордоном правила 112 відрізняються деталями; їх пояснено в матеріалі про номер 112 у країнах ЄС.

Що назвати диспетчеру

Почніть із точної адреси: населений пункт, вулиця, номер будинку, під’їзд, квартира, поверх, код домофона та спосіб під’їзду. Якщо ви на трасі або в полі, назвіть напрямок, найближчий кілометр, заправку, міст чи інший стабільний орієнтир. Увімкніть геолокацію лише якщо оператор просить і пояснює спосіб передавання.

Повідомте стать і приблизний вік пацієнта, головні симптоми, час їх початку, стан свідомості й дихання, наявність кровотечі, травми або небезпечних чинників. Назвіть своє ім’я та номер, з якого телефонуєте. Відповідайте коротко, не приховуйте алкоголь, ліки чи речовини, якщо це може впливати на допомогу.

Що робити до приїзду

Виконуйте інструкції диспетчера. Забезпечте доступ: відкрийте хвіртку або під’їзд, увімкніть світло, попросіть когось зустріти бригаду. Приберіть агресивних тварин і попередьте про зброю, дим, газ чи пошкоджені конструкції. Підготуйте документи та список ліків, але не затримуйте дзвінок їх пошуком.

Не давайте людині їжу, воду або випадкові препарати, якщо диспетчер цього не рекомендував. Не перевозьте непритомного чи тяжко травмованого власним авто без поради фахівця, якщо немає безпосередньої загрози на місці. При кровотечі чи відсутності нормального дихання оператор може вести вас крок за кроком; слухайте й повторюйте команди.

Коли краще сімейний лікар

Планове погіршення хронічного стану без ознак загрози життю, потреба в рецепті, направленні, довідці або корекції постійного лікування належать до первинної допомоги. Диспетчер 103 може надати консультацію й порадити звернутися до сімейного лікаря або іншого закладу. Це не «відмова», а визначення належного рівня допомоги.

Для неекстрених питань тримайте контакти свого центру первинної допомоги. Якщо лікаря ще не обрано, скористайтеся інструкцією про декларацію із сімейним лікарем. Побічну реакцію на препарат також треба задокументувати; порядок описано в матеріалі про повідомлення щодо побічної реакції, але при загрозливих симптомах першочерговий дзвінок — 103 або 112.

Чого не робити

Не перебільшуйте симптоми, щоб «швидше приїхали», і не робіть фальшивих викликів. Не сперечайтеся з уточнювальними запитаннями: вони потрібні для сортування викликів. Водночас, якщо стан змінюється після першої розмови, телефонуйте повторно й назвіть попередню адресу та нові симптоми. Чітка інформація допомагає службі спрямувати ресурс туди, де він найпотрібніший.

Як підготувати родину заздалегідь

Запишіть адресу великими літерами біля телефона для дітей і літніх родичів. Додайте код домофона, поверх, контакти сусіда та перелік важливих ліків і алергій. Навчіть дитину називати своє ім’я, адресу й описувати, чи дорослий дихає та реагує. Не репетируйте дзвінок на реальний номер: використовуйте рольову вправу з вимкненим телефоном.

Людям із хронічними хворобами варто мати короткий актуальний список діагнозів, препаратів і контактів лікаря. Зберігайте його доступно, але не у відкритій публікації. Перевірте нумерацію будинку та освітлення входу, домовтеся, хто зустріне бригаду. Підготовка не замінює екстрений дзвінок, але зменшує кількість уточнень у момент, коли кожна хвилина важлива.

Після дзвінка не блокуйте телефон: диспетчер або бригада можуть передзвонити для уточнення адреси, під’їзду чи зміни стану пацієнта.

Джерела

• МОЗ — коли варто телефонувати на номер 103
• МОЗ — екстрена медична допомога: коли надається і чи потрібно платити
• Правила виклику бригад екстреної медичної допомоги